Порівняння Peg Perego Prima Pappa Follow Me vs Stokke Tripp Trapp

— Звичайний (нескладаний). Найпростіший за конструкцією тип стільчиків — високо розташоване сидіння на власних ніжках без зайвих конструктивних «вишукувань». Такі стільчики можна використовувати в якості окремих конструкцій для годування або присувати до звичайного столу; останній варіант особливо зручний, якщо власна стільниця стільчика може зніматися (див. «Знімний столик»). Такі стільчики завдяки простоті коштують недорого і досить надійні, однак, на відміну від складаних (див. нижче) постійно займають місце і менш зручні в зберіганні і перевезенні — їх можна рекомендувати, якщо вільне місце у вашій квартирі дозволяє взагалі нікуди не прибирати одного разу поставлений стільчик. Внаслідок цього нескладаних стільчиків випускається досить небагато.

— Складаний. Зовні такі стільчики схожі зі звичайними (див. вище), проте, на відміну від них, можуть складатися для зберігання і транспортування. Вони зручні і лише трохи складніші в конструкції, ніж нескладані, внаслідок чого більшість сучасних стільчиків для годування належать саме до цього типу. Такі стільчики особливо стануть в нагоді тим, хто хоче заощадити місце в кімнаті.

— Трансформер. Завдяки розкладній або розбірній конструкції такі моделі стануть в нагоді не тільки для найменших дітей, але й для дошкільнят. У зібраному вигляді вони схожі на звичайні стільчики — конструкція з високо розташованим сидін...ням — і застосовуються схожим чином. А пізніше, коли малюк підросте, такий стільчик можна розібрати, перетворивши сидіння в низький дитячий стілець, а нижню частину підставки — в столик для їжі, творчих занять, ігор і т. ін. Зворотною стороною такої універсальності є значна вага і габарити — трансформери не тільки найбільш громіздкі, але також не складаються. Крім того, вони слабо налаштовувані: висота сидіння не регулюється, змінюваний нахил спинки зустрічається рідко і т. ін.

— Стільчик-гойдалка. Стільчики, які можуть використовуватися також в якості гойдалок. Для цього сидіння встановлюється на спеціальному підвісі, що дозволяє гойдатися вперед-назад; під час годування сидіння утримується на місці спеціальним фіксатором, а щоб перетворити стільчик у гойдалку — досить прибрати цей фіксатор. У більшості таких моделей передбачений електромотор для автоматичного розгойдування; втім, качати сидіння можна і вручну. В будь-якому випадку, стільчики-гойдалки дають змогу не тільки нагодувати, але й розважити або заколисати малюка; їх головний недолік — досить висока ціна.

— Універсальний. Термін «універсальний» в даному випадку стосується насамперед вікового діапазону. Сидіння в таких моделях регулюються по висоті, а стільниці, спинки, обмежувачі і т. ін. робляться знімними. Таким чином можна основний час використовувати його за призначенням, а при необхідності — зняти обмежувачі і опустити сидіння, перетворивши його в повноцінні «доросле» меблі. Деякі моделі дають змогу використовувати стільчик і дорослим людям, але більшість обмежується шкільним віком.

— Бустер. Технічно такі стільчики є не окремими предметами меблів, а додатковими аксесуарами: вони не мають власних ніжок і призначені для встановлення на звичайні «дорослі» стільці. Бустери значно компактніше і легше більшості типів стільчиків, завдяки чому зручні в поїздках в гості і на природу; багато з них оснащуються власними стільницями і можуть використовуватися і за відсутності стола. З іншого боку, потрібно звернути особливу увагу на стілець для встановлення бустера — він повинен бути міцним і стійким, інакше є ризик, що дитина впаде.

— Підвісний. Такі стільчики не мають власної підставки — вони кріпляться прямо до столу. Завдяки цьому вони дуже компактні (особливо це стосується складаних моделей) і зручні у перевезенні, такий стілець легко можна взяти з собою в гості. З іншого боку, складані стільчики мають ряд обмежень: так, вага дитини здебільшого не повинна перевищувати 15 кг, крім того, закріпити стільчик можна не на кожному столі — деякі його просто не витримають.

Кількість окремих рівнів, на які можна встановити сидіння стільчика. Чим більше таких рівнів — тим ширші можливості вибору висоти установки і тим точніше можна підібрати висоту під конкретні умови.

Можливість регулювати ступінь нахилу спинки стільчика. Це дозволяє встановлювати спинку в оптимальне положення, яке різне для різних ситуацій: наприклад, під час їжі бажано сидіти майже прямо, а якщо малюк заснув у кріслі — спинку можна опустити. Регулювання нахилу спинки є обов'язковою функцією для моделей з можливістю трансформації в люльку (див. відповідний пункт нижче).

Кількість положень, яке може встановлюватися регульована (див. вище) спинка стільчика. Чим більше таких положень — тим ширше можливості по налаштуванню нахилу спинки.

Обмежувач між ніг утримує дитину в кріслі і дозволяє не переживати про те, що непосидючий малюк прослизне між стільницею і сидінням і випаде з крісла, що загрожує травмами та травмами. На сьогоднішній день застосовуються такі типи обмежень:

— Пластиковий. Найбільш поширений тип обмежувача — у вигляді виступу на сидінні або перегородки між сидінням і стільницею. Може бути як фіксованими, так і знімним, проте зазвичай не регулюється. Вважається не дуже підходящим для хлопчиків, оскільки підрослому дитині може тиснути; в цьому випадку варто шукати крісло зі знімним обмежувачем або ременем (див. нижче).

— Дерев'яний. Жорсткі обмежувачі, загалом аналогічні описаним вище пластиковим, однак використовувані в стільчиках, виконаних з дерева (див. «Матеріал основи») — в основному з естетичних міркувань.

— Металевий. Ще один аналог пластикового обмежувача, використовуваний в кріслах, підстави яких також виконані з металу. Перевагами даного матеріалу перед пластиком є висока міцність і солідний зовнішній вигляд. Проте коштує він помітно дорожче, а різниця в міцності не настільки велика, щоб компенсувати різницю в ціні. Тому даний варіант зустрічається рідко.

— Ремінь. Ремені менш поширені, ніж пластик. З іншого боку, вони м'якше і за визначенням можуть зніматися, що робить такі стільці більш придатними для хлопчиків. Крім того, в стільчиках-трансформери (див. «Тип») через к...онструктивних особливостей зазвичай застосовуються саме ремені.

— Знімний столик. Можливість зняти власну стільницю стільчика, перетворивши його в звичайне місце для сидіння. Ця можливість стане в нагоді, коли дитина підросте і його можна буде саджати за звичайний стіл.

— Знімний піднос. Знімний піднос в стільчиках для годування зазвичай встановлюється на стільницю і цілком повторює її форму. Цей аксесуар може помітно полегшити життя батькам: приміром, вимазаний після їжі піднос можна швидко зняти і вимити, а стільницю в цей час використовувати для ігор дитини.

— Стільниця з бортиком. Стільниця, оснащена по периметру опуклим бортиком. Таким чином знижується ризик того, що дитина скине на підлогу посуд, випадково зачепивши її; крім того, розлита рідина з такою стільниці не потрапить на підлогу, і прибрати її буде значно легше. Стільницю з бортиком має більшість сучасних стільчиків.

— Ремені безпеки. Спеціальні ремені, що дають змогу пристебнути дитину до сидіння. Таким чином, Ви зможете спокійно знімати стільницю, обмежувачі і т. ін., не турбуючись про те, що непосидючий малюк вискочить з крісла (що, враховуючи велику висоту, загрожує неприємностями).

— Колеса з фіксаторами. Стільці на колесах зручні для переміщення в межах квартири, проте, з іншого боку, вони можуть зрушитися від найменшого поштовху. Фіксатори на коле...сах дають змогу надійно встановити стільчик і запобігти його випадкові переміщення.

— Кошик для іграшок. Спеціальна ємність для іграшок, передбачена в конструкції стільця; може мати вигляд кошика як такої, піддону і навіть тканинної сумки. Розміщується зазвичай під сидінням. Така кошик дасть змогу завжди мати під рукою набір іграшок, щоб розвеселити малюка, якщо він розплакався, або завередував.

— Лежаче положення. Можливість встановити спинку стільчика горизонтально, перетворивши його в колиску. Це дозволяє використовувати стільчик з перших днів життя малюка, коли він ще не здатний сидіти (стільчики без цієї функції підходять дітям приблизно з 6 місяців). Теоретично така люлька може в перші місяці життя навіть замінити ліжечко, хоча пізніше спальне місце в будь-якому разі знадобиться.

— Дуга з іграшками. Спеціальна дуга з закріпленими на ній іграшками (може виглядати як кронштейн), що розміщується над сидінням. Такі іграшки призначені для розваги насамперед найменших дітей, а тому дуга встановлюється зазвичай на стільчики, які передбачають трансформацію у люльку (див. відповідний пункт вище). Для годування дуга знімається.

— Метал. Найбільш популярний матеріал для сучасних стільчиків — це обумовлено насамперед високою міцністю і надійністю металу при невисокій вартості. З нього робиться більшість повнорозмірних типів стільчиків (див. «Тип»), крім трансформерів.

— Дерево. По міцності дерево в стільчиках для годування майже не відрізняється від металу, а важити може відчутно більше. Головна перевага цього матеріалу — він приємний на дотик. Саме тому дерево широко використовується насамперед у трансформерах (див. «Тип»), де основу в розкладеному вигляді відіграє роль столу для дитини.

— Пластик. Найлегший з усіх типів матеріалів для сучасних стільчиків, крім того, недорогий, проте водночас найменш міцний. Використовується переважно у складних моделях і в бустерах, для яких невелику вагу має важливе значення.

Крім вищезгаданих, існують також комбіновані моделі, для яких застосовується поєднання металу і пластику. Це дозволяє використовувати основні переваги обох матеріалів — хороші показники міцності і відносно невелика вага.

Країна походження бренду, під яким продукція представлена на ринку. Найчастіше вказується за національною ознакою компанії або місцем розташування її штаб-квартири. При цьому фактичні виробничі потужності бренду нерідко відрізняються від країни походження.

Відзначимо, що якість продукції, що випускається залежить не стільки від географії, скільки від особливості організації процесів і контролю якості на всіх етапах виробництва. Тому національні упередження щодо брендів з певних регіонів, як правило, нічим не підкріплені. Звертати увагу на країну походження бренду необхідно лише в тому випадку, якщо стоїть завдання принципово підтримати або ж обійти стороною виробника з конкретної держави.